Підготовка майстра до занять

Для успішного проведення занять майстрові виробничого навчання важливо добре підготуватися до них. Майстер повинен  зовсім чітко уявляти собі, коли, чому і як учити.

Розподіл навчальних годин  на виробниче навчання по півріччях і тижням передбачений у навчальному плані. Навчальна програма, складена відповідно вимогам кваліфікаційної характеристики, встановлює обсяг навчального матеріалу, що підлягає вивченню, розподіл його по темах і годинах на вивчення кожної теми. У кожній темі програми зазначено, яким прийомам і способам роботи, яким технологічним операціям потрібно навчити учнів.

Кваліфікаційна характеристика вказує, яким вимогам у відношенні теоретичних знань і виробничих умінь повинен задовольняти молодий робітник, що закінчив професійно-технічне училище по тій або іншій кваліфікації. На питання, як учити, можна одержати відповідь у методичних посібниках.

Дуже часто, коли мова йде про підготовку майстра до заняття, мають на увазі лише підготовку до майбутнього уроку виробничого навчання або продумування, планування і своєчасне забезпечення всього необхідного для одного навчального дня. Така точка зору помилкова. Не можна правильно підготуватися до окремого урока або робочого дня, не підготувавшись  до проходження всієї теми. З іншого боку, підготовка до теми та уроку може бути успішної тільки тоді, коли вона підкріплена постійною роботою майстра над навчальною програмою.

Підготовку майстер починає ще до початку нового навчального року. Природно, що її зміст різний для досвідченого і початківця педагогів. Однак цей етап роботи є обов’язковим для кожного майстра незалежно від його досвіду.

Сучасне виробництво пред’являє до робітника нові вимоги. Відбуваються зміни в кваліфікаційних характеристиках, навчальних планах і програмах виробничого навчання, з’являються нові передові прийоми і способи роботи, видаються нові підручники і навчальні посібники. Все  це повинен враховувати майстер при підготовці до занять.

Підготовка майстра до занять включає наступні стадії

До учбового року та півріччя До вивчення чергової теми програми До чергового уроку
Вивчення кваліфікаційної характеристики та навчальних програм Аналіз матеріалу теми і розподіл її на уроки       Визначення мети та змісту занять
Підготовка матеріально – технічної бази Визначення певного змісту і кількості навчальних робіт, необхідних для виконання учнями в процесі вивчення теми     Підготовка матеріально – технічної      бази
Розробка переліку навчально-виробничих робіт Підготовка учбово-матеріальної бази (для виконання групою навчальних робіт за данною темою)      Методична підготовка
Складання плану виробничого навчання групи Методична підготовка до вивчення  з учнями данної теми      Складання плану занять та                       конспекту уроку

Розробка дидактичного

забезпечення уроку

   Підготовка майстра до навчального року (півріччя)

Готуючись до навчального року (півріччя), майстер вивчає кваліфікаційну характеристику, навчальні плани і програми виробничого навчання, спеціальної технології або технології основ виробництва по даній професії, знайомиться з програмами з інших предметів (загальноосвітні, матеріалознавство, креслення, електротехніка й ін.).

Вивчаючи навчальні програми, майстер уважно знайомиться з переліком включених тем і їхнім змістом, що дає їм можливість ясно представити мету  вивчення кожної теми, встановити зв’язок попереднього навчального матеріалу з наступним, визначити і підготувати навчальні роботи, устаткування, пристосування, інструменти і матеріали, необхідні для проведення заняття.

Підготовка майстра до вивчення чергової теми програми

Підготовка майстра до чергової теми навчальної програми складається з наступного : майстер аналізує зміст навчального матеріалу теми, розподіляє його по уроках (заняттям) і намічає задачі кожного уроку; визначає зміст і кількість навчальних робіт, що повинні бути виконані учнями при вивченні теми; готує  учбово-матеріальну базу для виконання навчальною групою робіт з данної  теми. Багато тем навчальних програм включають кілька видів робіт; у таких випадках навчальний матеріал теми розбивають на підтеми.

Щоб якісно і повно провести вивчення чергової теми, майстер ретельно вивчає не тільки тему навчальної програми по виробничому навчанню, але і відповідні теми по спецтехтехнології. Майстрові слід уточнити, що учні вивчили за спеціальною технологією й іншими предметами для того, щоб використовувати отримані знання на уроках теоретичного навчання. Крім того, майстрові треба так розподілити матеріал теми по навчальних днях, щоб завантаження учнів по днях було рівномірним, щоб не було такого положення, коли в окремі дні учням дається, багато нового матеріалу, що підлягає засвоєнню, а в інші дні, навпаки, занадто мало.

Продумуючи питання методики проведення заняття по темі, майстер встановлює:

який навчальний матеріал буде розподілений по навчальних днях;

які прийоми, способи і різновиди роботи варто вивчити з учнями, як і де застосувати міжпредметні  зв’язки;

яким робочим інструментом треба навчити користуватися; послідовність вивчення прийомів роботи;

які способи і прийоми контроля будуть вивчатися, якими інструментами і приладами при цьому користуватися;

коли (у якій частині урока) проводити вступні заняття, індивідуальний інструктаж учнів і заключні заняття;

як роз’яснити учням порядок виконання задач у початковій і кінцевій стадіях вивчення теми, домогтися самостійності учнів;

які особливості технологічного процесу варто передбачити, щоб учні виконували задачі якісно, а їхні готові роботи відповідали всім технічним вимогам;

які заходи щодо організації роботи і техніки безпеки варто роз’яснити учням;

яку виховну роботу необхідно провести, як погоджувати її з досліджуваним матеріалом.

Розподіливши навчальний матеріал по днях, майстер продумує організацію вивчення всієї теми, готує  основний і допоміжний матеріал і заготівлі по окремих підтемах, спеціальні інструменти, пристосування, учбово-наочні посібники; креслення, технологічної або інструкційної карти; передбачає додаткову роботу  учнів на день, з огляду на їхню працездатність і успішність.

При підготовці до чергової теми майстер ретельно вивчає технічну літературу, що висвітлює останні досягнення в області техніки, технології, наукової організації роботи і досвіду новаторів виробництва. Особлива увага при цьому звертається  на добір передових методів роботи, раціональних прийомів і способів роботи новаторів базового підприємства, з якими майстер повинен ознайомити учнів.

Підготовка майстра до чергового заняття (уроку)

Підготовка до навчального заняття є заключною і вирішальною стадією всієї підготовчої роботи майстра. Від її повноти і старанності залежать результати навчання і виховання учнів, глибина і міцність засвоєння ними професійних знань, звичок і умінь, розвиток їхньої самостійності й активності. Задача  майстра — ретельно готуватися до проведення кожного заняття (уроку).

Основні положення уроку: однорідність і сталість складу групи; одночасність навчання; чіткість визначення обсягу досліджуваного навчального матеріалу; єдина тривалість, стабільність розкладу; керівна роль майстра в учбово-виробничому процесі.

В залежності від змісту програмного матеріалу кожен урок має свої особливості і не може будуватися по встановленому шаблону. Але загальних  вимог до уроку виробничого навчання  необхідно дотримуватися. Урок повинен представляти органічну єдність змісту навчально-виховної роботи і методів його здійснення; мати конкретну навчальну мету; будуватися відповідно основній меті і задачам; забезпечувати включення учнів у виробниче життя, фронтальність навчання або фронтальність «просування» з дотриманням принципів індивідуального підходу до учнів; ґрунтуватися на знаннях, звичках і уміннях, придбаних учнями на попередніх уроках; проводитися в умовах свідомої трудової дисципліни учнів з розрахунком свідомого, активного, глибокого засвоєння учнями знань, звичок і умінь; передбачати застосування різноманітних методів навчання.

Учні, виходячи з уроку, повинні чітко уявляти собі, що на уроці  довідалися нового, які уміння і звички одержали або закріпили на даному уроці.

Підготовка майстра до уроку складається з визначення мети і змісту урока; підготовки матеріально-технічної бази і методичної підготовки майстра .

Планування процесу виробничого навчання

Планування процесу виробничого навчання має велике педагогічне й організаційне значення і є необхідною умовою підвищення якості навчання і виховання учнів у профтехучилищах.

Планування сприяє:

  • створенню умов, необхідних для раціональної організації навчального процесу, забезпеченню повного і своєчасного виконання навчальних планів і програм навчальними групами, завчасній і ретельній підготовці і проведенню кожного заняття майстрами виробничого навчання;
  • забезпеченню найбільш повного і раціонального використання навчального устаткування і приміщень училищ;
  • встановленню міжпредметних зв’язків і зв’язку теоретичного навчання з виробничим;
  • систематичному контролю за якістю навчання, рівнем знань, навичок і умінь учнів;
  • своєчасному підведенню підсумків навчальної роботи кожного учня.

Для нормальної організації своєї роботи майстер користується загальноучилищними документами, а саме:

  1. навчальний план на підготовку кваліфікованих робітників за спеціальністю
  2. кваліфікаційна характеристика
  3. критерії оцінювання знань учнів за спеціальністю

Для планування процесу виробничого навчання майстром складаються:

а) переліки навчальних робіт з професій на весь термін навчання та по півріччям;

б) план виробничого навчання групи на місяць;

в) робочі норми часу – перевідні учнівські коефіцієнти;

г) учбово-технологічна документація  інструкційні карти, інструкційні схеми, інструкційно – технологічні карти, картки – завдання, картки – контролю, картки – дефектів, погодинно- планові карти ;

д) план уроку виробничого навчання;

є)  інструкції з техніки безпеки в майстернях.

Переліки навчальних робіт із професії

Однією з характерних рис операційно-комплексної системи є навчання учнів на основі продуктивної роботи.

Відповідно програмам виробничого навчання спочатку учні послідовно освоюють окремі прийоми й операції, необхідні для даної спеціальності. Після цього  виконують комплексні роботи зростаючої складності, освоюють кілька операцій з різними прийомами, характерними для різних робіт із професій.

У зв’язку з різноманітністю продукції, виготовленої учнями в навчальних майстернях і в цехах підприємств, конкретні учбово-виробничі роботи не можуть бути заздалегідь передбачені в програмах. Визначаються в програмах тільки загальний зміст і обсяг навчального матеріалу по кожній темі, але не встановлюються конкретні учбово-виробничі роботи.

У переліках вказується, які учбово-виробничі роботи повинні виконати учні даної професії в навчальнії майстерні , щоб опанувати професійні знання, навички й уміння, передбаченими програмою виробничого навчання. Конкретні об’єкти учбово-виробничих робіт, виконуваних при вивченні тієї або іншої теми програми, встановлюються училищем самостійно.

Однак при підборі навчальних робіт варто керуватися виробленими практикою навчання вимогами (принципами), що складаються в слідуюче:

  • вироби (роботи) повинні мати виробничу цінність, що створює підвищений інтерес учня при навчанні і дає економічний ефект;
  • дотримання дидактичного принципу поступового переходу від простого до складного, від легкого до важкого, принципа послідовності підбора робіт у межах теми і підтеми (перехід від однієї теми до іншого, поступове ускладнення навчальних задач), що дає можливість учням переборювати зростаючі труднощі при підвищенні кваліфікації;
  • робота повинна відповідати фізичним можливостям учнів, обсягові технічних знань на відповідній стадії навчання;
  • важливо враховувати психологію учнів, нестійкість їхньої уваги до одноманітної роботи протягом тривалої години і, навпаки, інтерес до обробки виробів різноманітної форми і габаритів;
  • об’єкти навчальних робіт повинні бути не епізодичними на даний навчальний рік, а постійними, що значно полегшує організацію виробничого навчання.

Комплексні роботи повинні підбиратися так, щоб вони відповідали періодові навчання, необхідній складності і точності, при цьому допускали можливість диференційовано підходити до визначення кількості робіт, які видаються  учням у залежності від їхніх важкості.

Навчальні роботи, що включаються в переліки, підбираються на підставі замовлень базових підприємств і організацій, централізованих виробничих замовлень, а також інших виробів, прийнятих до виробництва в училищі. У переліки включаються роботи з ремонту устаткування, виготовлення інструмента, запасних частин і пристосувань для навчальних майстерень. Об’єктами робіт можуть бути учбово-наочні посібники і прилади для кабінетів і лабораторій училища.

Переліки навчальних робіт складаються на навчальне півріччя майстрами виробничого навчання під керівництвом старшого майстра. Якщо в училищі мається кілька рівнобіжних груп однієї професії, складання переліку навчальних робіт доручається найбільш досвідченому майстрові. Переліки обговорюються методичними комісіями і затверджуються директором або заступником директора по учбово-виробничій роботі перед початком півріччя.

Для всіх робіт, включених у перелік, повинна бути обов’язково розроблена відповідна технічна документація, креслення, технічні умови, інструктивні або технологічні карти і визначені норми години (виготовлення), що відповідають певному періодові навчання, застосовуваному технологічному процесові.

У перший період навчання учнів у навчальних майстерні переліки складаються за формою.­­­­­­­­­­­­

У багатьох училищах, крім переліків, зібраних в альбоми, виготовляються спеціальні стенди зі зразками робіт на кожне півріччя першого року навчання. Такі стенди, розташовані біля робочого місця майстра, дають наочне представлення учням, про обсяг виконуваних робіт. Вони часто використовуються майстром під час  інструктажу.

При проведенні виробничого навчання учнів безпосередньо на підприємствах, будівництвах використовується перелік навчальних робіт, що містить загальну характеристику робочих місць або об’єктів, на яких учень буде  учитися,і робіт, які учень повинен виконувати по кожній темі.

Перелік навчальних робіт у період виробничої практики учнів у цехах підприємства так само необхідний, як перелік для роботи в майстернях. Майстер підбирає роботи відповідно номенклатурі оброблюваних деталей на ділянках. У цей відповідальний період навчання робочі місця, включені в перелік, повинні відповідати навчальним цілям, бути характерними для вивчаємої  спеціальності, повинні бути обладнані сучасним технічним оснащенням, відповідати вимогам техніки безпеки, санітарії  і гігієни, мати все необхідне для виконання різноманітних робіт з поступовим їх ускладненням, забезпечувати застосування передових технологій.

Примітка:

1. Перелік складається на півріччя (рік).

2. Кількість  люд.-год. визначається шляхом множення нормативної години на виробничу діяльність одного учня за півріччя (рік).

3. Відповідно Положенню про планування виробничої діяльності середніх профтехучилищ на виробничу діяльність одного учня приділяється 90 ч (на 30 учнів: 30X90=2700 люд.-год.).

4. У графі «Примітка» майстер уписує роботи, що не планувалися, або вказує заподій невиконання запланованих робіт.

План виробничого навчання групи

План виробничого навчання групи встановлює конкретний зміст учбово-виробничих задач для груп учнів, послідовність їхнього виконання. Розробляється план майстром виробничого навчання групи під керівництвом старшого майстра на основі навчального плану, програми виробничого навчання і переліку робіт для даної професії. Складається план на місяць, а іноді і на більш тривалий період.

При навчанні в учбово-виробничих майстернях, у цехах або на ділянках підприємств, на будівництві, у радгоспах і колгоспах форми планів виробничого навчання різні. У період навчання учнів у навчальних майстернях план виробничого навчання групи складається на один місяць за формою.

Коли відсутня можливість фронтального навчання учнів окремим видам робіт, крім планові, складається графік переміщення учнів по відповідних робочих місцях.

У період виробничого навчання або виробничої практики учнів на підприємствах, коли учні працюють на самостійних об’єктах або в складі бригад робітників, у плані встановлюється перелік робочих місць, приводяться найменування і види робіт, що повинні бути освоєні учнями протягом навчального періоду, а також намічаються порядок розміщення і терміни перекладові учнів по робочих місцях, бригадам або ділянкам.

НОРМУВАННЯ УЧБОВО-ВИРОБНИЧИХ РОБІТ

Мета  нормування

Нормування має велике значення для процесу виробничого навчання не тільки з технічної, але і з педагогічної сторони. При технічному (розрахунковому) методі нормування визначаються тільки витрати часу, необхідні для виконання заданої роботи.

Педагогічне значення нормування учбово-виробничих робіт полягає в тім, що, вимагаючи від учнів виконання кожного завдання, що потрібно виконати, у встановлене нормою час, майстер спонукує їх освоювати високопродуктивні способи праці, виховує наполегливість у досягненні мети, розвиває творчі здібності. Практика показує, що недооцінка нормування учбово-виробничих робіт приводить до зниження продуктивності праці учнів, до відставання від сучасних вимог.

Нормування учбово-виробничих робіт, виконуваних учнями, переслідує слідуючу мету:

  • сприяти поступовому освоєнню учнями прийомів і методів роботи передовиків виробництва; привчати учнів цінувати фактор часу і тим самим забезпечити освоєння ними до кінця навчання норм, установлених на підприємствах для робітників відповідної професії і рівня кваліфікації;
  • установлювати вихідні дані для правильного планування виробничого навчання і використання наявного устаткування;
  • сприяти найбільш об’єктивній оцінці успішності учнів по виробничому навчанню на основі показників виконання учнями встановлених норм.

Технічне нормування робіт учнів у навчальних закладах проводиться з урахуванням виробничих можливостей, режимів робіт і передового виробничого досвіду відповідно до технологічного процесу. Утрати, що виникають унаслідок недоліків організаційно-технічного й іншого характеру, у норму часу не входять.

Правильне визначення і застосування учнівських норм часу сприяє виробленню  навичок планування  і самоконтролю своєї діяльності, удосконалюванню професійної майстерності, поліпшенню якості професійно-технічної підготовки в цілому.

Методи нормування

У виробничому навчанні учнів можна виділити два основних періоди: операційний і комплексний. В операційний період відбувається формування первісних навичок, а в комплексний — їхнє удосконалювання і закріплення.

Протягом операційного періоду майстер навчає учнів правильному і найбільш доцільному виконанню окремих рухів і прийомів, що складають дану трудову операцію. Повідомлення учням норм часу (або норм виробітку) у цей період може привести до негативних результатів, тому що їхня увага буде звернена на кількісні показники роботи, а не на якісні. Тому в період освоєння учнями основних прийомів роботи, тобто при вивченні трудових операцій, норми учнем не повідомляються. Вони лише служать меті планування навчального процесу, организуемого на виконання визначених робіт. Комплексні роботи, виконувані учнями, нормуються і норми часу учнем повідомляються.

Для встановлення учнівської норми спочатку визначають розрахункову (технічну) норму часу. Розрахунковим (технічним) методом установлюються величини витрат наступних складових частин норми часу: оперативний час, час обслуговування робочого місця, час перерв на відпочинок і природні потреби, підготовчо-заключне час.

Оперативним називається час, протягом якого виробляється робота, спрямована на виконання даного завдання (операції). Оперативний час підрозділяється на основне (технологічне) і допоміжне.

Основним (технологічним) називається час, що витрачається на зміну геометричних форм і розмірів оброблюваної деталі (верстатні або слюсарні роботи) або зміна взаємного розташування частин виробу (складальні роботи).

Основний (технологічний) час може бути:

  • машинним, якщо деталі обробляються на верстаті без особистої участі робітника, наприклад обточування валиків на токарському верстаті з механічною подачею (робітник тільки спостерігає за ходом обробки);
  • машинно-ручним, якщо деталі обробляються робітником на верстаті (наприклад, підрізування торця валика з ручною подачею, свердлення отворів, фрезерование площин з ручною подачею і т.п.);
  • ручним, якщо деталі обробляються робітником без застосування механізмів, наприклад слюсарні роботи (ручне обпилювання, шабрування, рубання і т.п.).

Допоміжним називається час, затрачуване робітником на установку і зняття деталей, пуск і зупинку верстата, включення і вимикання подачі, промір деталей і т.п.

Час обслуговування робочого місця — час, що затрачається на відхід за робочим місцем протягом робочого дня. У нього включається час, затрачуване на зміну і переточування інструмента, регулювання і налагодження верстата в процесі роботи, збирання стружки, на змащення і чищення устаткування, розкладку і збирання інструмента і т.п.

Час перерв на відпочинок включається в норму часу для виконання фізично важких, стомлюючих робіт, при прискореному темпі роботи і значному вантажообігу. В всіх інших випадках час на відпочинок у норму часу не включається.

Підготовчо-заключний час — час, затрачуваний робітником на підготовку до даної роботи і на виконання .дій, зв’язаних з її закінченням, а саме: одержання і здача убрання, технічної документації, металу {напівфабрикату.)., інструментів і пристосувань; ознайомлення з кресленнями і пів-навчання інструктажу з виконуваного завдання; налагодження устаткування; підготовка робочого місця; установка і зняття інструментів і пристосувань; здача роботи. Підготовчо-заключний час — це час, що робітник затрачає на початку і наприкінці роботи над даною партією деталей; його тривалість не залежить від кількості деталей у партії.

Штучним називається час на виготовлення одного виробу. У його склад входить час: основне (технологічне); допоміжне; обслуговування робочого місця; перерв на відпочинок.

Норму часу, необхідну для виготовлення партії деталей (виробів) або на одну деталь, обчислюють по формулах:

     Вимоги до нормування

При нормуванні учбово-виробничих робіт учнів варто керуватися «Інструкцією з нормування учбово-виробничих робіт навчальних закладів професійно-технічного утворення, що учаться,», «Положенням про планування виробничої діяльності училищ професійно-технічного утворення». Нормування учбово-виробничих робіт передбачається на всіх періодах навчання. Це необхідно для визначення завантаження устаткування, потреби в матеріалах і заготівлях, планування виробничого навчання учнів.

В училищах, де по штаті не передбачений технолог, нормуванням повинний займатися старший майстер і майстри виробничого навчання. У великому училищі нормування здійснює технолог. Він разом з майстром і під керівництвом старшого майстра встановлює технічні й учнівські норми часу.

На початок навчального року старший майстер підготовляє: перелік учбово-виробничих робіт але кожної професії; технічні вимоги на кожен об’єкт роботи; технологічні карти, технічні норми.

Технічне нормування робіт учнів у навчальних закладах проводиться з урахуванням виробничих можливостей, продуктивних режимів робіт і передового виробничого досвіду відповідно до технологічного процесу.

Порядок установлення норм наступний. Спочатку визначається розрахункова (технічна) норма часу, що береться за основу при висновку учнівської норми. Розрахунковим (технічним) методом установлюються величини складових частин норми, основний час, час обслуговування робочого місця, час перерв на відпочинок, под-готовительно-заключительное час. Методика розрахунку зазначених складових частин приведена в Інструкції з нормування учбово-виробничих робіт. Для цього в Положенні про планування виробничої діяльності училищ по ряду масових професій приведені таблиці нормативів розподілу навчального часу по кожній темі навчальної програми виробничого навчання на інструктаж, вправи і виробничу діяльність, а також перекладні коефіцієнти для визначення приведеного часу.

В Інструкції і Положенні обговорено, що поправочні коефіцієнти і нормативи приведеного часу по інших професіях розробляються училищами і затверджуються місцевими органами профтехобразования.

У процесі повсякденної навчальної роботи майстри училищ повинні вивчати дійсне співвідношення між розрахунково-технічними нормами і нормами на учбово-виробничі роботи, прагнути до скорочення розриву між ними і домагатися підвищення продуктивності праці учнів. Уміло застосовуючи навчальні норми, послідовно підвищуючи них до прогресивних, майстер прищеплює учнем уміння і навички високопродуктивної праці, виховує звичку цінувати фактор часу.